Тарас Григорович Шевченко – неперевершений світоч української культури, геніальний поет, художник, мислитель, відомий не лише в Україні, але й у всьому світі. Він піднісся до вершин людського духу, вселюдської любові, бо був великим патріотом України, заповідав нам любити свій народ, плекати свою культуру.
Літературна спадщина Тараса Шевченка, центральну роль в якій відіграє збірка поетичних творів «Кобзар»,по праву вважається основою української літератури.
«Кобзар» (1840р.), книга, яку український народ поставив на перше місце серед успадкованих з минулого національних духовних скарбів. Дивовижна доля цієї книги. Поезії, що входять до неї, складались на тернистих дорогах поетового життя, писались то в мандрах, то в казематах, то під самотнім сонцем вигнання. Струменить у них світлий образ Дніпра і мріє синя далеч українських степів. Книга формувалася поступово, рік за роком, формувало її саме поетове життя, і все найістотніше із цього життя, з великого життя українського кріпака Тараса Шевченка – від його юності й до останнього подиху, – ввібрав у себе цей класичних розмірів томик, збірник поезій, що його в хвилину творчого осяяння було найменовано «Кобзарем».
