....І я вмирав,
вмирала моя мати і дві сестри,
голодним батьком був.
Хотілось жити, на весь світ кричати.
Були безсилі -
нас ніхто не чув...
Так будьмо ж пильними тепер ми, люди!
І не дамо себе закабалить.
Голодомору більше в нас не буде,
якщо по честі будемо ми жить...
(Г. Бідняк)
Голодомор 1932-1933 років є окремою сторінкою в історії українського народу, про яку не можна не згадувати без сліз на очах. Україна втратила мільйони своїх кращих синів, та дочок - хліборобів, учених, творчу інтелігенцію.
Дніпропетровщина під час Голодомору зазнала найбільших втрат. Жахлива цифра зареєстрованих в Україні смертей від голоду припадає саме на нашу область.
Скільки б часу не сплинуло, не загоїться сердечна рана від втрати. Ми мусимо пам'ятати про кожного, хто страждав, гинув страшною смертю, не дав розквітнути новим паросткам життя. І цю пам'ять передати наступним поколінням, щоб гіркий досвід минулого ніколи не повторився.
Немає коментарів:
Дописати коментар