"Чи люблю я тебе, рідний мій народе? Тяжко іноді буває: серце сповниться жалем та гнівом, гіркою образою.
До краю змучене серце тобою, нарешті, обуриться і протестує. Можна любити ідею, можна душу за неї положити, а не тебе, темний і злий люде...
Ні!.. Ні!.. Ялюблю тебе, мій народе, - відчайдушно б'ється якась сила, - бо я - плоть од твоєї плоті... і ридання підходить до горла...
Боже, поможи мені любити мій народ".
До краю змучене серце тобою, нарешті, обуриться і протестує. Можна любити ідею, можна душу за неї положити, а не тебе, темний і злий люде...
Ні!.. Ні!.. Ялюблю тебе, мій народе, - відчайдушно б'ється якась сила, - бо я - плоть од твоєї плоті... і ридання підходить до горла...
Боже, поможи мені любити мій народ".
Творчість С. Васильченка (1879-1932) - 140 річчя з дня народження якого відзначає цього року уся країна, приваблює своїм гуманізмом, оптимістичністю, правдивістю, глибокою вірою у невичерпні духовні можливості народу.
Проза Степана Васильченка - тонка лірична й романтична - знають і люблять мільйони читачів. Але тривалий час з політичних причин замовчувався Васильченко - сатирик, нещадний у викритті великодержавного шовінізму, українського обивательства, малоросійства. Його твори введені до шкільної програми. Бібліотеки також роблять акцент на його творчість, пропагують книги письменника, розкривають талант митця...
Немає коментарів:
Дописати коментар